Розробка виховного заходу «За мир в усьому світі»
Тема виховного заходу: “За мир у всьому світі!” (Урок миру та дружби).
Учасники: учні 5 – 8-их класів.
Мета:
• формувати у школярів такі поняття, як «дружба», «взаємодопомога», ”ввічливість”, “доброта”, ”людяність”;
• розвивати навички творчого і логічного мислення, вміння грамотно і переконливо доводити власну думку;
• виховувати доброзичливе ставлення один до одного.
Очікувані результати:
• засвоєння інформації про День Миру;
• формування понять “дружба”; “доброта”.
• оволодіння навичками колективної роботи; взаємодопомоги у вирішенні проблем.
Обладнання та матеріали:
— аркуші білого паперу, клейка стрічка, клей, олівці;
— маленькі зображення сонця, хмарок, квітів, посмішок, сердець, крапельок із білого паперу, малюнок грозової хмари, лист ватману із зображенням забрудненого океану;
— картки з текстом, музичний центр.
“Потрібен мир – тобі й мені
І всім на світі дітям!
Не тільки вранці навесні
Нехай нам сонце світить.
Потрібен мир, трава в росі,
Усміхнений нащадок.
Потрібен мир усім-усім,
Отриманий у спадок”.
Хід виховного заходу
Ведуча: Доброго дня, діти! Я дуже рада бачити вас у цьому залі.
Сьогодні ми будемо обговорювати одну з найважливіших тем – тему миру і дружби. Перш ніж розпочати розмову, я попрошу кожного з вас доповнити незавершені речення. Наприкінці нашої зустрічі ми порівняємо, чи змінилася ваша думка на тему миру і дружби. Цілком ймовірно, що ви відкриєте для себе щось нове, поглянете на свої стосунки з друзями з іншого боку, відкриєте в цих стосунках щось нове…
(Учасникам зустрічі роздаються картки з початком речення, вони продовжують фрази. По закінченні роботи відкладають картки на край столу до кінця заходу.)
• Друг – це той, хто…
• Мир – це…
• З другом я часто…
• Приятель і друг – не зовсім одне й те саме, бо…
• З другом можна…
• Я товаришую з……, бо
Ведуча: А вам відомо, коли саме люди святкують День Миру? Чому в світі прийнято відзначати це світо?
Відповіді учнів: День Миру святкують щороку 21 вересня, адже в цей день ми всі маємо задуматися над тим, що таке МИР і ЗЛАГОДА на Землі.
Ведуча: Спасибі за відповідь, це дійсно так. Для більшості людей планети Земля мир – це повсякденна реальність. На наших вулицях безпечно, ми ходимо до школи. Там, де уклад суспільства міцний, безцінний дар миру може ніхто особливо й не помічати. Та чи всі діти на Землі живуть добре і щасливо? Для багатьох людей у сучасному світі спокійне життя — це лише казкова мрія, багато дітей страждають, вони не мають сім’ї, але мають багато горя. Для них, насамперед, і існує день Миру.
Ведуча: У 1982 році у своїй резолюції Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день миру (International Day of Peace) як день глобального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір свято, яке відзначається 21 вересня, залучило мільйони людей, охопивши багато країн та регіонів. Цей день закликає людей не тільки замислитися про мир, а й зробити щось заради нього.
(Представники загону юних миротворців демонструють та коментують учням презентацію про запровадження і святкування Дня Миру.)
Ведуча: Давайте разом подумаємо, чим ми можемо допомогти цим дітям. Яким би ви хотіли бачити світ, і що можна зробити, щоб світ став кращим? З чого почати? З чого взагалі все починається? Наприклад, у кожного з нас є руки. Що ми можемо зробити цими руками?
Відповіді учнів: писати, навчатися у школі, допомагати вдома, грати на музичних інструментах, їсти, малювати тощо.
Ведуча: Ми можемо робити руками багато чого. Але чому трапляється, що люди починають робити своїми руками погане: беруть в руки зброю, створюють бомби? Чому їм на думку спадають погані думки. Усе в світі залежить від того, про що ми думаємо, які у нас думки. Чому так відбувається? Можливо, люди не вміють дружити? Можливо, вони не знають, що таке дружба та мир? А як ви думаєте, навіщо потрібна дружба?
За допомогою тренінгу “Моя думка” ви можете висловити свою точку зору з цього приводу.
(З протилежних сторін класу висять два плакати:“Дружба у класі не потрібна», “Дружба у класі потрібна”. Учням пропонується визначити свою позицію і стати біля того плакату, який відповідає їхній точці зору.)
Ведуча: А зараз ми проведемо мозковий штурм «Вислови свою думку»
“Дружба – це…»
(Учасникам зустрічі пропонується відповісти на питання, що означає «дружба», навіщо вона потрібна людям? Усі відповіді записуються на плакаті. Ведучий резюмує і дає визначення поняттю «дружба», навіщо
(Відповіді учнів: ДРУЖБА є одним із видів особистих стосунків, індивідуально- вибіркова, вільна і заснована на взаємній симпатії.
ДРУЗІ допомагають один одному самовіддано, «не в службу, а в дружбу».
ДРУЖБА – це стосунки, які тримаються на вірності, взаємодопомозі, відвертості й довірі.)
Ведуча: А тепер, дорогі друзі, ми пограємо в гру «Знайди собі подібного».
Крок 1. Учасники стають у коло. Ведучий просить їх закрити очі і не розмовляти один з одним. Ведучий прикріплює їм на спини маленькі малюнки (сонечко, хмаринка, квітка, серце і один малюнок у вигляді грозових хмар).
Крок 2. Ведуча дає завдання дітям: “знайти собі подібного” і зайняти свої місця за столами. Розмовляти при цьому не можна.
Крок 3. Діти визначають, за який стіл вони сядуть.
Крок 4. Ведуча звертає увагу дітей на те, що один учень залишився і ставить йому запитання: «Як почуває себе той, хто залишився самотній, без друзів?»
Ведуча: (ставить питання для обговорення)
1.
З якими труднощами ви зіткнулися під час виконання цієї вправи?
2. Ви могли б ви впоратися без допомоги та підтримки?
3. Чи хочете ви допомогти світу?
Ведуча: Ми можемо допомогти світу? Щоб зробити це, ми завжди повинні пам’ятати про усе добре, що в нас є, використовувати це у своєму житті, у своїх словах і вчинках, дарувати добро тим, хто поруч із нами. Довіряти один одному. Надавати допомогу і знати, що ви комусь потрібні.
Давайте побудуємо “Ланцюжок побажань”.
(Перший учень кожного ряду отримує картку із зображенням посмішки. За сигналом ведучого діти передають картку на інший кінець ряду. Потім картка повертається назад, але з гарними побажаннями до того, кому вона передається.)
Ведуча: Вийшло? Важко було? Чому це сталося? Тому, що ми не виявляємо найкращі якості свого характеру кожного дня.
Давайте робити це частіше. Тоді ми дійсно зможемо щось подарувати світові. Світ величезний. Кожен з нас є невеличкою частинкою земної кулі. Якщо кожна частинка буде чистою і доброю, то на Землі усе буде чистішим. А зараз це ми спробуємо зобразити наочно, і для цього проведемо гру “Мій внесок у справу миру”.
(На дошці вивішується ватман із зображенням брудного океану. Дітям роздаються аркуші білого паперу у формі маленьких крапельок. Кожному пропонується написати свої побажання, що б він хотів би подарувати світу. Крапельки прикріплюються до зображення океану.)
Ведуча: Наш океан став набагато чистішим, хоча ще залишилися темні плями. А це означає, що треба і надалі продовжувати дарувати світу добро. У світі без миру, дружби і взаєморозуміння не прожити. Це повинен розуміти кожен і йти з цією думкою по життю.
Ведуча: Підсумуємо нашу зустріч.
— Які результати нашої зустрічі?
— Як ви почували себе під час роботи?
— Що нового про дружбу і мир ви дізналися у процесі роботи? Чи змінилося ваше ставлення до тих записів, які ви зробили на початку виховної години?
Пропоную знову дописати початі фрази:
• Друг – це той, хто…
• Мир – це…
• З другом я часто…
• Приятель і друг – не зовсім одне й те саме, бо…
• З другом можна…
• Я товаришую з… тому що…
Представник загону юних миротворців: І наостанок додамо, що 22 вересня цього року учні нашої школи стали учасниками акції “З миром у серці”, створивши слово “МИР” у серці.
Ведуча: Ми дякуємо всім за плідну роботу, зичимо миру і злагоди вашим домівкам.
До нових зустрічей!
(У ході виховного заходу була реалізована його триєдина мета, адже учні 5 – 8-их класів активно взяли участь у заході, усі були залучені до роботи, а представники загону юних миротворців підготували цікаві завдання для них.)
Пишуть вірші, малюють і просто спілкуються. Як учителі підтримують дітей навіть з укриттів
“Мамо, ми будемо жити?”, – запитала девʼятирічна дівчинка у своєї мами-учительки, коли вони переховувалися в укритті.
Так учителька зрозуміла, що треба якось підтримувати зв’язок зі своїми учнями молодшої школи. Вирішили малювати та робити аплікації, фотографувати й надсилати в групу Viber, обговорювати, що відчувають.
І це не єдина ініціатива. Вчителі зі всієї України, які перебувають у більш-менш безпечних місцях, намагаються хоч якось підтримувати дітей.
“Я зі своїми щодень у спільноті спілкуюся, вони розповідають, що та як у кожного, підтримують, обговорюють новини.
Це важливо, наше місто зараз бомблять гради, є танки, бігають диверсанти”, — розповідає інша вчителька.
“Мої учні 6 класу переважно сидять у підвалах. Спілкуємось у Viber. Ми пишемо про страх домашніх улюбленців. Діти “відволікаються”, кожен викладає фото домашнього улюбленця”, — каже ще одна вчителька.
У Facebook-групі “Уміти вчити” вчителі відгукнулися на наш запит про те, чи вони спілкуються з дітьми під час війни. Розповідаємо кілька історій про те, як учителям вдається підтримувати та заспокоювати дітей навіть з укриттів і під обстрілами.
МАЛЮЮТЬ І ДІЛЯТЬСЯ З УЧИТЕЛЬКОЮ ПЕРЕЖИВАННЯМИ
Учителька луцького ліцею № 27 Діана Шафран запропонувала учням свого класу малювати малюнки й ділитися ними. Так, каже, дітям стає спокійніше, вони підтримують армію та мають куди спрямувати свої емоції.
Усе почалося з того, що діти підтримували брата та дружну вчительки, які воюють під Києвом, надсилаючи малюнки. Зрештою, учителька почала поширювати роботи дітей у Facebook-групі Генерального штабу ЗСУ.
“Ці малюнки коментують іноземці. Шкодують дітей, які змушені це переживати й бачити, і підтримують ЗСУ”, – розповідає вчителька.
Також діти діляться з учителькою своїми переживаннями. Публікуємо деякі з них:
“Ми не художники, але хочемо бачити мирне небо, чути, спів пташок і щасливі очі мами, яка не буде молитися за заступництво небесних сил за наших захисників”, – пише Роман, 4-Б.
“Хочу не боятись і гуляти, а вночі спати у своєму ліжечку”, – ділиться пʼятирічна Мілана, яку вчителька також долучила до ініціативи.
“Мій тато завжди напоготові та має сили дати відсіч Росії. Погано, що нічого не ясно про майбутнє їхнього президента. Чи скинуть його після війни?”, – пише Максим із 4-Б, тато якого воєнний.
“Я хочу, щоби закінчилась війна. Воєнні, ви молодці! Ви сміливі та дуже розумні, ви боретеся за свою рідну країну. Усі люди вірять у вас, уся Україна вірить вам! Ваша родина, найкращі друзі, бабусі, дідусі дуже сильно вірять у вас.
Я дуже люблю свою країну”, – каже Аня з 4-Б.
“Долучайте дітей до ініціативи малювати малюнки в підтримку ЗСУ та проти війни. Нехай світ їх побачить! Кожен може долучитися. Це – маленький внесок у перемогу”, – радить учителька.
ЯК І ПРО ЩО ДІТИ ПИШУТЬ ВІРШІ
Учителька Засульського ліцею Лубенської міської ради Наталія Колісніченко відгукнулася на запит дітей із літературної студії, у якій вона викладає. Діти самі запропонували писати патріотичні вірші.
“Намагаюсь оприлюднювати їхні твори, бо вони дуже просять про це!”, – каже Наталія.
Ми долучаємося до прохання дітей.
Не здамся без бою
Кришилося небо і сльози вогнями спадали.
Тривожно озвався “мобільник” у холодній руці.
Це мама, яка йому вчора казала:
“Синочку, а я тобі вдома печу млинці…”
Млинами прокрутиться час, перемеле мУку.
І каву холодну товариш в окопі доп’є.
Це смерть-наречена тримає його за руку
І питає: “Чи в тебе кохана хоч є?”.
Кохана… Весна… Перекреслено все війною,
Яку розпочав ненависний кремлівський кат!
Любив він співати “Не здамся без бою!”,
Любив сині очі, які, наче зорі, горять.
Він кинув усе: наполохану бідну матір,
Студентську кімнату з конспектами на столі.
І ніжну кохану залишив чекати,
І дні рахувати до зустрічі, доки він тут, “на нулі”.
Лишилась гітара з обірваною струною
І збірочка Стуса, і власні невмілі рядки…
Навіки замовк… Він співав: “Я не здамся без бою…”.
Він витримав бій. Він героєм пішов у віки.
Автор: Даніїл Кіріченко, учасник літературної студії НІМБ
Порожнеча… Тихо-тихо.
Дим, вогонь палає.
Землю нашу вже вкотре
Ворог забирає…
Забирає наше все,
Що душі рідненьке.
Боже милий, збережи
Нашу землю-неньку.
Збережи та дай нам, Боже,
Віри й надії.
Тримаймося, добрі люди,
Рідної країни.
Україно, ненько мила,
стану на коліна.
Дай життя нашому війську!
Ми одна країна!
Дідусі та бабусі,
Та маленькі діти —
Усі вони, як і один,
Усі ми в праві жити!
Хай же діти ті маленькі
Будуть же радіти.
Ворогу, ти схаменись!
Ми хочемо жити!
Авторка: Поліна Третяк, учениця 8 класу ОЗ “Засульський ліцей”
Найвищі цінності
ми почали втрачати.
За чим же гналися
ще кілька днів тому,
Загнавши розум
в інтернет-тюрму?
Що? Соромно згадати!
Ми мріяли про лайки
в соцмережах,
Нові автомобілі,
гроші…
Ми мріяли про все,
що можна лиш купити
Але тепер ми хочемо лиш жити!
Ми мріємо про волю,
про мирне, світле небо.
Ми хочемо всі жити,
Бо більшого не треба…
Авторка: Поліна Третяк, учениця 8 класу ОЗ “Засульський ліцей”
Діти діляться з учителькою: написання віршів допомагає їм пережити те, що відбувається, зобразити свої почуття та заспокоїтися.
Так їм легше.
РОБЛЯТЬ АПЛІКАЦІЇ ТА МАЛЮЮТЬ У СХОВИЩАХ
“Ми з Мангуша, що під Маріуполем. Зараз усі сидять у підвалах. Дітям дуже страшно, деякі відмовляються спілкуватися – їм легше переносити цю трагедію, граючи в ігри на телефоні. Деяким – батьки не дозволяють, теж бояться.
Але є ті, хто виходять на зв’язок, коли є умови. Ми з ними малювали, робили аплікації. Пропонувала їм спочатку щось найлегше. Потроху дітки додаються. Це те, що ми встигли зробити, доки не поховалися в сховища. Але я обов’язково буду продовжувати. Їм так легше, мені так легше. Разом ми все зможемо, разом ми сила, ми – УКРАЇНА!”, – пише учителька 4 класу Мангушського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Вікторія Водянникова.
Учителька розповідає про учня, якого батьки “вивезли” якомога далі, а шкільне приладдя не встигли взяти. Тому він зібрав фотографії малюнків однокласників і змонтував відео на телефоні.
Діти долучаються, як можуть.
До того ж діти охоче діляться своїми переживаннями:
“Діти бояться. Вони не розуміють, чому рухнув їхній світ. Їм важко переживати це жахіття. Сьогодні моя девʼятирічна донька запитала: “Мамо, ми будемо жити?”. Це жах, коли таке питають дітки, які тільки почали свій життєвий шлях…
Я спілкувалася з деякими батьками, вони дякували за ці хвилини, коли дитина трохи відволікається від цього всепоглинального страху. Головне зараз – аби діти про це говорили, не мовчали, не тримали все в собі. Говорити вони можуть, хто як. Хтось малює, хтось робить блокнотик і пише в ньому свої найзаповітніші мрії, щоби потім разом зібратися в класі та поділитися. Кожного хвалю, підбадьорюю, намагаюся підтримувати”, – говорить учителька.
ЩО ЩЕ РОБЛЯТЬ І КУДИ МОЖНА ДОЛУЧИТИСЯ
Дехто з учителів (особливо ті, хто здебільшого ховаються в укриттях) спілкуються з дітьми через Viber: діляться, що їм подобається, яка музика, їжа.
Хтось щоранку ділиться фотографіями своїх улюбленців і кімнатних рослин, щоби тримати одне одного в курсі, що все гаразд, усі живі та здорові. Дехто плете разом із дітьми маскувальні сітки. Усе це допомагає зняти напруження.
Учителька однієї із західноукраїнських шкіл Ірина Калітовська організувала онлайн-чаювання для учнів 5–7 класів, до якого запрошувала долучитися всіх охочих із різних регіонів. Діти поспілкувалися, поговорили про те, що хвилює, підтримали одне одного. Так, мали змогу відчути, що не залишилися сам на сам зі страхами.
Тоді як учителі в Іванкові відповідають на запитання дітей і батьків, повідомляють про обстріли й нагадують, з якими вибуховими пристроями треба бути обережними після обстрілів.
Дехто з учителів розповідає, що доводиться пояснювати дітям, що таке російська пропаганда. Адже були випадки, коли дітей налаштовували в соцмережах, аби вони прибрали прапори України з аватарок у соцмережах.
Українська співачка Марія Бурмака щодня організовує 30–40-хвилинні трансляції у Facebook і співає разом із дітьми. Долучитися може будь-хто.
Учителька з Харкова Олеся Парфьонова записала відеоурок для дітей, як зробити оригамі “голуб миру”.
Команда ГО “Смарт освіта” також долучилася до підтримки дітей і запрошує учнів на пізнавальні онлайн-зустрічі з учителями. Якщо ви бажаєте, щоби ваша дитина долучилася до таких зустрічей, заповніть цю анкету. Зустрічі безплатні. На них діти граються, мають неформальні бесіди, чаюють, спілкуються або дізнаються щось цікаве.
Якщо ви учитель і можете організувати онлайн-розмову про цікаві факти й історії з різних предметів, майстер-класи, дискусії, ігри тощо, щоби діти залишалися в контакті з іншими дітьми та дорослими, відволікалися від тривожних новин і страшної реальності, зареєструйтеся за цим посиланням.
Усе буде Україна! Єднаймося!
Марія Марковська, “Нова українська школа”
Публікація підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.
Картины Земли без беспорядка — Дар Любопытства
Оставить комментарий Малыш, дошкольное учреждение, детский сад, 1-й класс, 2-й класс
Делиться — значит заботиться — спасибо за распространение информации!
6.3К акции
Этот пост может содержать партнерскую рекламу бесплатно для вас. Смотрите мои раскрытия для получения дополнительной информации.
В преддверии Дня Земли 22 апреля эти незамысловатые рисунки Земли станут отличным подарком для маленьких детей в этом году.
Примечание. Чтобы узнать больше идей для детей, чтобы отпраздновать День Земли, см. мою страницу День Земли для детей .
Чтобы сделать эти картины Земли без беспорядка, вам потребуются следующие материалы:
- Смываемая темперная краска – синяя
- Смываемая темперная краска – зеленая
- Бумажная тарелка
- Прозрачное пластиковое покрытие (например, из пластикового магазина) пакет или полиэтиленовая пленка)
- Опционально: Лента для фиксации пластикового покрытия
Для начала капните несколько капель синей краски на бумажную тарелку.
Это хорошая возможность обсудить с детьми, что большая часть нашей планеты покрыта водой, особенно в виде океанов. Синяя краска представляет воду.
Затем добавьте немного зеленой краски. Обсудите, как зеленый цвет представляет сушу на нашей планете, особенно на наших семи континентах.
Вы можете упомянуть, что дети должны использовать меньше зеленой краски, чем синей, потому что большая часть поверхности Земли покрыта водой, чем сушей.
Когда ваш ребенок закончит рисовать, накройте бумажную тарелку полиэтиленом. Мне было очень легко просто вставить тарелку моей дочери в пластиковый пакет из магазина.
Поскольку у меня был только один пластиковый пакет, для тарелки моего сына я накрыла слой пищевой пленки поверх и прикрепила клейкой лентой к краям нижней части тарелки, чтобы удерживать ее на месте.
Установив полиэтиленовую пленку, я предложил своим детям пальцами распределить краску так, чтобы она покрыла всю поверхность тарелки.
Когда они были готовы, мы сняли полиэтиленовую пленку и выбросили ее в мусор.
Мои дети гордились своими конечными продуктами.
Эти рисунки Земли без беспорядка — идеальная поделка для маленьких детей, чтобы отпраздновать нашу прекрасную планету Земля.
Детям понравится размазывать краску по тарелке.
После этого вы получите удовольствие от легкой уборки!
Дополнительные ресурсы Дня Земли
Другие сообщения о Дне Земли от Gift of Curiosity:
- Мелки Земли ко Дню Земли
- Книги о Дне Земли
- Идеи для празднования Дня Земли
- Мероприятия, вдохновленные романом доктора Сьюза «День Лоракса»
- День Земли Dot Printables
- День Земли Бинго
Чтобы узнать больше о мероприятиях, посвященных Дню Земли, см. мою страницу мероприятий, посвященных Дню Земли, и мою доску Pinterest, посвященную Дню Земли!
Рубрики: Малыш, Искусство и ремесла, Дошкольное учреждение, Детский сад, День Земли, 1-й класс, 2-й класс
Вам также могут понравиться эти публикации
Взаимодействие с читателями
Безопасное исследование для малышей (для родителей)
В движении
Малыши — трудно придумать более подходящее название для этого этапа развития.
В возрасте от 1 до 3 лет малыши буквально удирают от младенчества в поисках новых приключений. Они учатся говорить, ходить и бегать, отстаивать свою независимость. Для многих в этой возрастной группе «прогулка» и «игра» становятся обычными запросами.
Как родитель, вы заботитесь о безопасности своего малыша. Важны надзор и меры предосторожности, такие как ворота и крышки электрических розеток.
Но вы также захотите предложить своему малышу возможность исследовать мир. Это означает тщательный надзор, но с возможностью насладиться различными средами. От прогулки в лесу до похода в музей — родители могут предоставить детям пространство и свободу для исследований, что является важной частью их развития.
Зачем исследовать?
Изучение внутреннего и внешнего мира — разумеется, под присмотром — важно для эмоционального, социального и физического развития малышей. Они узнают больше о мире и о том, как он устроен. Одно дело видеть апельсин, но совсем другое — держать его в руке, чувствовать его прохладную гладкую поверхность, чувствовать его аромат, может быть, даже попробовать на вкус.
Это развитие становится еще лучше, если вы задаете вопросы: Какого оно цвета? Он большой или маленький?
Исследование также дает малышам возможность поработать над важными двигательными навыками. Будь то удар по мячу или подъем по лестнице, они могут упорствовать, пока не сделают все правильно. Это не только добавляет навыков, но и повышает их чувство уверенности и компетентности. Другими словами, они начинают думать: «Я могу это сделать!»
Позволить детям исследовать мир — это один из способов убедиться, что малыши получают достаточную ежедневную физическую активность. Каждый день уделяйте ребенку достаточно времени, чтобы он был активным в течение дня.
Идеи для изучения интерьера
Возможности для домашних развлечений безграничны; вот только некоторые:
- Зеркало, зеркало. На этом этапе дети учатся узнавать себя на картинках или в зеркалах. Надежно установите зеркало на уровне глаз и позвольте ребенку исследовать свое собственное лицо.
Спросите: «Где твой нос?» или «Можешь открыть рот?» Заполните небольшой фотоальбом фотографиями родственников и друзей, которые вы можете просмотреть вместе или дать ребенку посмотреть самостоятельно. Малыши также любят подражать поведению других. Попробуйте поиграть в физические или словесные игры-имитации. - Шкафы для детей. Превратите несколько низких шкафов в исследовательские полки, заставленные вещами, которые малыш может вытаскивать, стучать и трясти. Выбирайте только безопасные для детей предметы и обязательно контролируйте.
- Тактильные игрушки. Малыши любят использовать свое осязание. Дайте малышу постарше пластилин Play-Doh (купленный в магазине или сделанный своими руками), краску для пальцев или другие подходящие по возрасту материалы, которые можно безопасно сжимать, похлопывать, тыкать и подталкивать. Малышам помладше понравится оберточная бумага, вощеная бумага или текстурированные игрушки, которые приятно трогать и мять.
- Бытовая коробка для игрушек. Чтобы развить воображение, создайте ящик для игрушек с куклами, безопасными предметами домашнего обихода, такими как чистые губки или щетки, нарядная одежда и игрушечные телефоны (без проводов). Пластиковые контейнеры с крышками, пластиковые стаканчики и тарелки, а также практически все, что можно складывать, складывать, наполнять и опорожнять или складывать друг в друга, также станут отличными игрушками для малышей.
- Подъемная лестница. Многие малыши любят подниматься по лестнице. Поднимайтесь и спускайтесь вместе по лестнице с ковровым покрытием, но обязательно замените ворота, когда закончите. На ровной поверхности, в зависимости от возраста и способностей вашего ребенка, тренируйтесь ходить спиной вперед или на цыпочках. Подражайте животным (ходите, как пингвин, прыгайте, как кенгуру и т. д.) или танцуйте под музыку.
Спросите: «Где твой нос?» или «Можешь открыть рот?» Заполните небольшой фотоальбом фотографиями родственников и друзей, которые вы можете просмотреть вместе или дать ребенку посмотреть самостоятельно. Малыши также любят подражать поведению других. Попробуйте поиграть в физические или словесные игры-имитации.
Изучение снаружи
- Игра в мяч. Имейте различные мячи для игры. В дошкольном возрасте дети учатся пинать, бросать и ловить мяч.
- Пляж ит. Даже на заднем дворе вода и песок являются прекрасными тактильными аттракционами для малышей. Создайте уровень грунтовых вод или используйте небольшой таз или ведро, чтобы плавать в лодках, используйте другие водные игрушки и плескайтесь. Создайте песочницу или отведите детей на пляж, чтобы они почувствовали песок на пальцах ног и ног. Всегда контролируйте детей у воды и выливайте воду из контейнеров, когда закончите. Обязательно накрывайте песочницы, когда они не используются, чтобы домашние и другие животные не загрязняли их.
- Исследуй природу. Поощряйте ребенка собирать листья и камни, ощупывать кору на деревьях и собирать жуков.
- Запишите это мелом. Тротуарный мел выпускается в больших размерах, идеально подходящих для малышей. Их «рисунки» в лучшем случае абстрактны, но они с удовольствием наблюдают, как появляются их каракули.
- Назначь обеденное свидание. Групповые экспедиции, в которых группа малышей собирается вместе на открытом пространстве — в парке, спортзале, центре отдыха или на чьем-то заднем дворе — могут быть интересны для взрослых и дети. В этом возрасте дети могут мало общаться, но они учатся и хотят видеть другие лица и детей.
В дошкольном возрасте дети учатся пинать, бросать и ловить мяч.
Советы для безопасного и счастливого исследования
Наблюдайте, но отступайте. Обратите внимание на свое желание помочь. Предоставив ребенку необходимые материалы, боритесь с желанием чрезмерно управлять деятельностью. Если ваш ребенок хочет стучать кубиками друг о друга, не вмешивайтесь, если нет шанса, что кто-то может пострадать.
Исправить, если необходимо. Если вы видите, что ваш ребенок делает что-то опасное, вредное для здоровья или разрушительное — например, ходит с ручками, ест мелки или бросает камни, — мягко объясните ему, как правильно использовать этот предмет: «Стулья предназначены для сидения, а не для стояния» или «Вы можете стучать ложкой по горшку, но это не для того, чтобы бить людей».